Роз’яснення ДФС щодо нереальності господарських операцій

Державна фіскальна служба України у листі від 31.07.2017 р. №1435/6/99-99-14-02-02-15-ІПК «Про надання індивідуальної податкової консультації» надала індивідуальну податкову консультацію щодо п’яти взаємопов’язаних питань практичної реалізації принципу «належної обережності» та/або «розумної обачності», а також застосування відповідних положень податкового законодавства, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє, що податкова накладна буде підставою для нарахування сум ПДВ, які відносяться до податкового кредиту, за умови якщо:

• мала місце господарська операція із постачання товарів/послуг (операція повинна бути реальною);
• податкова накладна складена саме тією особою, яка здійснила постачання товарів/послуг.

Відповідно до абзаців першого — другого пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством; платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених зазначеними документами.

За наявності у контролюючого органу сукупності належних та достатніх доказів нереальності задекларованої господарської операції з постачання-придбання (отримання) товарів/послуг (зокрема, неможливості здійснення постачання ідентифікованого товару у зв’язку із відсутністю факту його придбання та/або виробництва постачальником) або перерахування коштів як нібито авансу за товари/послуги (за відсутності будь-яких об’єктивних обставин їх реального постачання у майбутньому), та враховуючи наведені вище норми Кодексу і Закону, є підстави для фіксації в матеріалах контрольних заходів фактів порушення законодавчих норм.

Разом з тим, податковим законодавством не передбачено право платника податків на звернення до контролюючих органів з метою підтвердження «добросовісності» інших платників податків. Водночас підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Кодексу визначено право платника податків на нерозголошення контролюючим органом відомостей про такого платника без його письмової згоди.